Згідно з Державним стандартом початкової
освіти метою вивчення української мови та літератури, мов та літератур
відповідних корінних народів і національних меншин є:
- формування комунікативної, читацької
та інших ключових компетентностей;
- розвиток особистості здобувачів освіти
засобами різних видів мовленнєвої діяльності;
- здатності спілкуватися українською
мовою, мовами відповідних корінних народів і національних меншин для духовного,
культурного і національного самовираження, користуватися ними в особистому і
суспільному житті, міжкультурному діалозі;
- збагачення емоційно-чуттєвого досвіду,
розвиток мовленнєво-творчих здібностей [2, с. 3-4].
Як бачимо, ключовим аспектом у початковій
школі є сформувати читацьку компетентність молодших школярів різними методами
навчання. Тому метою нашої статті є охарактеризувати читання як ефективний
метод навчання учнів у сучасній початковій школі, зокрема технічні та смислові
сторони читання, ознаки навчання читання, класифікацію способів читання в
початковій школі.
Навчання читання в початковій школі
досліджено в психолого-педагогічній літературі (Л. Виготський, Д. Ельконін, В.
Мухіна та ін.) і дослідженнях грамоти дітей ( Р. Лалаєва, Л. Венедиктова, Е.
Мастюкова та ін.).
Метод навчання — спосіб упорядкованої
взаємопов'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань
освіти, виховання і розвитку в процесі навчання [5, с. 118].
Відомо, що методи навчання пов'язані з
рівнем розвитку суспільства, науки, техніки й культури. Сучасна початкова школа
висуває свої вимоги до методів навчання. Це стосується і розбудови української
школи взагалі, й удосконалення методики навчання зокрема. Ефективність навчання
в сучасній школі, на нашу думку, залежить від уміння вчителя обрати метод чи
прийом навчання в конкретних умовах для кожного уроку [4].
Сучасний стан літературної освіти
молодших школярів – це результат довготривалих пошуків педагогів, мета яких -
забезпечити потреби суспільства й особистості в культурному розвитку. Усе
найкраще, що впродовж століть засвідчило ефективний вплив на розвиток
особистості дитини, знайшло своє логічне продовження в сучасній методиці
літературної освіти молодших школярів.
Для того щоб дитина навчалася, щоб вона
мала змогу зрозуміти написаний текст і осмислити його – потрібно читати.
Необхідно не просто читати, а освоїти усі технічні та смислові сторони якісно
читати.
До технічних відносимо:
- спосіб (побуквений, відривний
складовий, плавний складовий, окремими словами, групами слів);
- правильність (без замін, пропусків,
перестановок,повторів, з дотриманням норм літературної вимови);
- виразність (логічне, образно-емоційне,
естетичне);
- темп (25 – 130 слів за хвилину, це
впродовж усіх чотирьох років навчання в початковій школі).
Смисловими сторонами є:
- навички когнітивної читацької
діяльності;
- навички комунікативної читацької
діяльності [3, с. 34-35].
Для якісного читання, на нашу думку,
виокремлюють такі ознаки:
1. Свідоме читання забезпечує уміння
читати з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв'язку між ними й
уміння оцінити вчинки дійових осіб. Ця якість передбачає розуміння смислу як
окремих слів та виразів, так і всього твору в цілому. Читання учнів молодших
класів спеціальної школи не завжди буває свідомим.
2. Правильне читання – це читання
без помилок, які впливають на усвідомлення прочитаного. Правильність читання
вголос полягає у дотриманні норм орфоепії, ритмічності, плавності, відсутності
повторів, пропусків, привнесень, перестановок, замін звуків, складів,
тощо. Найбільш ефективним періодом для формування навички правильного
читання є 1-3 класи, коли учні переходять від побуквеного до поскладового, а
потім до читання цілими словами.
3. Швидке читання. У виробленні швидкого
читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і
забез¬печує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожно¬му класі слід
добиватися нормального для даного класу темпу читання, для якого існують
програмові вимоги.
4. Виразне читання – якість
читання, при якій за допомогою різних засобів інтонації найбільш повно
передається емоційний та смисловий зміст твору [6].
У сучасній методиці виокремлюють низку
класифікацій способів читання. Результативними способами на нашу думку є:
- Побуквенний – це читання окремими буквами, воно використовувалося раніше,
проте на сучасному етапі розвитку читацьких умінь в учнів неприпустимо читання
побуквенно, оскільки дитина повинна вміти читати хоча б по складах, а потім
разом.
- Відривне читання складами.
- Плавне читання складами і цілим словом.
- Цілими словами.
- Цілими словами і групами слів.
Існує декілька видів читання: читання
вголос (голосне), пошепкове читання, читання про себе (або мовчазне), читання в
парах та індивідуальне читання.
На особливу увагу заслуговує аналіз
голосного та мовчазного читання.
Читання вголос має дві характерні
основи:
1. Психологічні: звуки – це відоме і
зрозуміле дітям; букви – це графічний код слова, нове для
дитини.
2. Дидактичні: легко контролюється
вчителем; активізує роботу всього класу; є зразком для слабких учнів; сприяє
виразності читання; допомагає краще усвідомити прочитане [3, с. 35-36].
Виокремимо переваги та недоліки
голосного читання.
До переваг відносимо: привчання до
уважного, послідовного і вдумливого читання; сприяння розвитку говоріння,
слухання, читання (види мовленнєвої діяльності); учні 1-2 кл. читають вголос
швидше, ніж мовчки, і краще розуміють прочитане.
Серед недоліків виокремимо такі: учень
більше уваги звертає на процес читання, а не на зміст; учні 3-4 кл.
уголос читають повільніше, ніж мовчки.
У свою ж чергу читання мовчки також має
переваги: менше втомлює дитину; прискорює темп; сприяє кращому засвоєнню;
формує вміння правильно інтонувати речення. Водночас під час мовчазного читання
не можна перевірити, як учень читає і чи читає взагалі; неякісно формуються
навички літературної вимови [1].
У взаємозв'язку голосного й мовчазного
видів читання у 1-2 класах переважає читання вголос, з букварного періоду
вводять елементи читання мовчки. Система роботи складається з читання вголос
потім мовчки далі розбір прочитаного за попереднім завданням, потім читання
вголос і детальний розбір оповідання. Для 3-4класів переважає мовчазне читання,
система роботи якого включає: підготовчу роботу, завдання до читання, мовчазне
читання, розбір прочитаного за завданням, читання вголос, і детальний аналіз
прочитаного [3, с. 37].
Отож, беручи до уваги усе вищесказане,
можна зробити висновок, що в учнів у сучасній початковій школі
здійснюється формування читацької компетентності. Усі основні якості, сторони
та види читання сприяють ефективності у роботі початкової школи, яка є
фундаментом освіти. Тому важливо кожному учневі багато читати, дізнаватися щось
нове та цікаве аби збагатити свій словниковий запас, щоб правильно та осмислено
відповідати на різнопланові запитання.
Список використаних джерел
1. Види читання. Прийоми роботи над
текстом. URL: https://studopedia.com.ua/1_397726_vidi-chitannya-priyomi-roboti-nad-tekstom.html
2. Державний стандарт початкової
освіти. Початкова освіта. 2018. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/87-2018-%D0%BF#Text
3. Котик Т. М. Методика літературної
освіти молодших школярів: Опорні конспекти лекцій для студентів заочної форми
навчання спеціальності «Початкова освіта». Івано-Франківськ, 2014. 73 с.
4. Основні методики навчання. URL:
https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14479/
5. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний
посібник. Київ : Видавничий центр «Академвидав», 2009. 560 с.
6. Якості читання. URL: https://studopedia.com.ua/1_21570_yakosti-chitannya.html
Немає коментарів:
Дописати коментар